Колектив студії "Софійність" показав виставу про життєвий та творчий шлях українського мислителя і просвітителя, поета і музиканта Г.С.Сковороди.



     Виставу відкрили студенти Д.Черкасов (ФМетФ) та Я.Купцова (ФЕХТ):
     - Народившись у бідній козацькій родині, Григорій Сковорода став однією із найосвідченіших людей свого часу і взірцем для прийдешніх поколінь.
     - Український філософ Григорій Сковорода - приклад цілосності серця, розуму і вчинку. Його творча спадщина актуальна в усі часи, оскільки закликає до добра, гуманізму і співчуття знедоленим, вчить, як людина може морально і духовно вдосконалитись.








               В ролі Г. Сковороди виступив Д.Клімов (ФМІ).







     Програму вели:




     К.Попов (ФМІ) та С.Березуцька (ФГУВ):
     - Григорія віддали вчитись до Києво-Могилянської академії.
     - Вчився він за академічними оцінками "бездоганно". До бібліотеки заходив як до світла іншого царства. Бурсацьке життя залишалось десь унизу, а він прямував до сонця науки.








     Д. Климов (ФМІ) - Г.Сковорода:
      - У Києві мене особливо вразила Лавра своєю розкішшю і блиском золота. Порівняно з Лаврою академія мала дуже скромний вигляд. Цей храм знань я уявляв собі не таким. Про це сказав своєму дядькові Іустину. На що він мені відповів: " Скоро будеш читати книги великого мудреця Платона. Там говориться, що глечики цінують не за красу, а за те, з якої вони глини і як випалені. Отож слухай уважно голос науки і не зважай на бруд.









     Д.Черкасов (ФМетФ) і Т.Білик (ФЕ):
     - Блискуча кар'єра відкривалася Г.Сковороді. З нього міг би вийти і дипломат при закордонних дворах, і вчений і державний діяч.
     - Та вдача виявилася сильнішою за спокусу блискучої кар'єри. У свої 20 років він уже розумів, що є скарби значно цінніші за посади та маєтки. Це скарби духу, перед якими принади придворного світу виглядають суєтою суєт.







     




Л.Варданян (ФМІ):
     - Уже тоді в Сковороді пробуджується та виняткова внутрішня сила, що допомогла йому все життя залишатись незалежним і жодного разу не зрадити самого себе, а наприкінці шляху виголосити пророчі слова: "Світ ловив мене та не піймав".












     Д.Клімов (ФМІ) - Г. Сковорода:
     - Я замислююсь над сутністю людського життя: один заклопотаний тим, щоб збудувати собі новий дім, другий мисливством, третій - кожного дня запрошує до себе гостей, четвертий - страждає від кохання, а в мене тільки одна думка, тільки одне не виходить у мене з голови: як би мені розумно прожити і розумно вмерти.










     Я.Купцова (ФЕХТ), Л.Фролова (ФМІ), Т.Білик (ФЕ):
     - Похвально не подобатися поганим, - говорить він,- чи лихословлять вони, чи обурюються, ти вперто продовжуй іти шляхом добра, а іншому не надавай ніякого значення і зневажай їх. Нема нічого жалюднішого, ніж вони і ти щасливий, що їх злобу Бог обертає на твою користь.
     - Він уперше в історії української філософії вводить поняття "спорідненої праці", в якій вбачає одну із найважливіших передумов досягнення людиною щастя, реалізації людського способу життєдіяльності, самоствердження особи.
     - Сковорода підходить до ідеї перетворення праці з засобу до існування з засобу до існування у найпершу потребу людини і найвищу насолоду особистості.










     Т.Білик (ФЕ):
     - Г.Сковорода писав:
     "Близько 1770 року в саду Троїцького монастиря міста Охтирки я пережив внутрішній містичний стан. Відчув всередині себе надзвичайний рух… Весь світ зник передо мною: одне почуття любові, благонадійності, вічності оживлювало існування моє. Я проникнув у себе і з того часу присвятився синівської покірності Духу Божому."










     К. Попов (ФМІ):
     - Григорій іде в "глибоку самотність" на цілу чверть століття. Він поширює своє філософське вчення серед народу. І саме в цей період він створює свої найкращі філософські твори.













     Л.Фролова, Я.Купцова:
      - Стояла золота осінь. Сковорода був веселий, говіркий, як ніколи. Вийшов у сад, викопав під липою досить глибоку яму.
     - Повернувшись до маєтку, вмився, одягнув чисту білизну, поклав під голову свої рукописи. Ліг і заснув, Заснув назавжди. поховали його під липою, а на могилі написали те, що він заповів: "Світ ловив мене та не піймав".

     Фото напам'ять.

1. Сковорода Г. Зібрання творів у двох томах. "Наукова думка":-К., 1973.
2. Драч І.Ф. та ін. Григорій Сковорода.-К., вид-во ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1984.
3. Філософія Григорія Сковороди / АН УРСР, Ін-т філософії: Відп. редактор В.І.Шинкарук.-К.:Наукова думка, 1972.
4. Сковорода Г.: дослідження розвідки, матеріали: збірник наукових праць / АН України, Ін-т філософії: відп. ред. Нічик В.М.-К.: Наукова думка, 1992.